Дитячі садки – захоронки

фото
Зустріч дітей з митрополитом Андреєм Шептицьким на площі «Сокола-Батька», Львів, 1935 р.
Дитячий садок у с. Ожидів Золочівського п-ту Тернопільського в-ва, 1935 р. Діти миють руки перед обідом.
Дитячий садок у с. Новосілки Ліські Кам’янецького п-ту Тернопільського в-ва, 1937 р.
Захоронка біля церкви у с. Жирівка Львівського п-ту Львівського в-ва, 1938 р. У верхньому ряді крайня справа стоїть
сестра Йосафата.
Дитячий садочок при гуртку «Рідної Школи», с. Середпільці
Радехівського п-ту Тернопільського в-ва, 1935 р.
Діточий садок
Святкування на площі
«Сокола-Батька», Львів, 1935 р. Попереду вихователька знесінської захоронки Слава Смішко.
Дитячий садок,  с. Колбаєвичі Самбірського п-ту Львівського в-ва, сер. 1930-х рр. Зліва направо у першому ряді сидять: третя Марія Гарматій, дев’ята Марія Калапузяк, у другому ряді стоїть шоста Іванна Іваник, сьома Ганна Хованець, у верхньому ряді по центру о. Михайло Вітик.
Дитячий садок, с. Лешнів Бродівського п-ту Тернопільського в-ва, 1930-ті рр. Посередині сидить отець (ім'я невідоме) Рудкевич.
Дитячий садок, с. Гаї Вижні Дрогобицького п-ту Львівського в-ва, 1933 р.
Дитячий садок, с. Нестаничі Радехівського п-ту Тернопільського в-ва, 1930-ті роки.
Дитячий садок у с. Бородчиці Жидачівського п-ту Станіславівського в-ва, 1930-ті рр.
Захоронка, с. Черляни Городоцького п-ту Львівського в-ва, 1930-ті рр.
Дитячий садок, с. Гадинківці Копичинецького п-ту Тернопільського в-ва, 1930-ті рр. У другому ряді п’ята зліва Ольга Заверуха.
Дитячий садок, с. Дунаїв Перемишлянського п-ту Тернопільського в-ва, 1930-ті рр.
Дитячий садок, с. Береги Самбірського п-ту Львівського в-ва, 1930-ті рр. У верхньому ряді зліва направо: шоста Катерина Кінаш, сьома Ярослава Кінаш.
 Захоронка с. Шоломия Бібрецького п-ту Львівського в-ва, 1933 р. У центрі сидять зліва направо: Ярослава Гайовська (дружина священика) та Надія Добрянська (вихователька), перед Ярославою Гайовською стоїть Софія Калинович з лялькою.
Дитячий садок біля церкви Вознесіння Господнього (Знесіння), м. Львів, 1936 р. Стоїть зверху вихователька Ярослава Смішко. У середньому ряді зліва направо: Ірина Дума, п’ятий Володимир Сідельник, восьмий Омелян Скульський. Сидять: другий Юрій Завидович, Марія Олійовська, решта невідомі.
Дитячий садок біля церкви Вознесіння Господнього (Знесіння), м. Львів, 1934 р. Сидять зліва направо: Володимир Сідельник, Марія Олійовська, Данко Городецький, п’ята Стефа Куц, Данко Стець, Юрій Завидович. Стоять: Люба Вертипорох, Тарнавська (ім’я невідоме), Семен Томко, Слава Смішко (вихователька), Юрій Шинарівський, Омелян Скульський, Володимира Кошулинська, невідома.
Повітове свято діточих садків, м. Радехів Тернопільського в-ва, 13.08.1933 р.

У 2018 році минуло 125 років “Українській Захоронці” — першому українському дитячому садку.

Священик-новатор

У травні 1893 року в колишній стодолі села Жужель (тепер — Жужеляни) на Сокальщині — повно дітей. Тут уже ніколи не буде снопів і сіна, бо убога сільська шопа перетворилася на справжній освітній центр. Сміливому «проекту» місцевого священика Кирила Селецького в селі вже ніхто не дивувався, бо він не просто собі духівник, а знаний далеко за селом суспільний діяч. Після того, як отримав парафію у Жужелі, отець Кирило заснував тут братство тверезості для боротьби з пияцтвом, малопроцентні позичкові каси та безкоштовні хати-читальні. Цього ж разу він зумів зробити у сільській клуні ремонт та облаштував її найнеобхіднішими невеличкими меблями для малюків. Відкриття «захоронки» — справжня подія для усієї Західної України, бо це був перший на Галичині український дитячий садок.

Дошкілля, яке зародилося з фемінізму

Отець Кирило, ймовірно, надихнувся на таку прогресивну ідею із місцевої преси. З вересня 1891 року у галицьких часописах, зокрема «Правда» і «Діло», набирали обертів гострі суперечки навколо заяви відомої феміністки Наталії Кобринської. Під час першого жіночого віча у Стрию вона запропонувала заснувати українські «захоронки», де б дітей виховували поза домом. Хоч серед галицької інтелігенції таку пропозицію назвали «маловажною смішною забаганкою», та Кобринська мала серйозні аргументи: захоронки повинні були «уможливити позахатню працю руським зарібницям», а їхні діти «в часі роботи» мають бути під опікою.

Наприкінці ХІХ століття емансипація жінки поглинала Східну Галичину. Значення жіночої найманої праці в економіці настільки зростало, що у 1890 році жінки становили 44,9 % від усієї кількості зайнятого у виробничій сфері населення. Українська жінка-мати втрачала статус основного опікуна і вихователя дитини. Про бездоглядну малечу згадано в часописі «Нива»: «А як конечно потребує та бідна дітвора опіки в той час літніх робіт! Перейдіться тоді по селі, загляньте на кожне обійстя, до хати, то побачите, що робить, чим та як бавиться наша дітвора. По придорожних ровах повно їх, брудних… А скільки шкід по садах, городах, скільки великих пожеж, скільки хоріб і каліцтв на ціле життя. І що з тої дітвори виростає?».

Крім того, захоронки мали стати захистом від полонізації юних українців у польських дошкільних закладах.

Німецький метод

У селі Жужель з 1893 року півсотнею малят щодня опікувалися сестри Служебниці (їхній монастир також заснував отець Селецький). Перша монахиня-вихователька Арсенія Анна Гордашевська здобула педагогічну освіту та мала практичний курс із ведення захоронок в римо-католицькому монастирі у Жовкві.

Дошкільна освіта ґрунтувалася на виховному методі німецького педагога Фрідріха Фребеля, який вперше увів назву «дитячий садок». Згідно з його концепцією, життя маленької дитини полягає в грі, яка є найкращим засобом виховання. Такий тип дитячих садків називали «фреблівками». Тому, крім вивчення молитов та катехизів, віршів та пісень, сокальські діти бавились у рухливі та дидактичні ігри.

Перша українська захоронка в Жужелі стала поштовхом до утворення мережі дошкільних закладів на Галичині і не тільки. У Львові захоронки з’явилися з 1902 року — часто їх організовували на добровільні пожертви, кошти від продажу лотерей та проведення аукціонів. 1937 року в 768 дитячих садках навчалося 30 тисяч дітей. Відтак напередодні Другої світової війни на Галичині уже існувала повноцінна система дошкільного виховання, яке відігравало дуже важливу роль у національному житті галицьких українців.

За матеріалами Локальної історії